Порівняння ділення з остачею

Хоча при виконанні математичних вправ у школі дитині намагаються здебільшого давати приклади, де можна виконати цю дію без остачі, насправді це явище у повсякденному житті є досить розповсюдженим. Справа в тому, що розділити певну кількість обʼєктів на рівні частини потрібно відносно часто, але рідко початкова кількість обʼєктів підходить для ділення з числом частин, на яке її треба порівну розділити. Тому зʼявляється остача. У ході виконання цього завдання дитина вчитиметься, дивлячись на приклад, оцінювати розміри майбутньої остачі. На екрані перед дитиною міститься ряд математичних прикладів з дією ділення. Всі вони не рівні – виконуючи будь-який з них дитина отримає залишок, остачу. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб виділити приклад, де остача найбільша або найменша – це залежить від того, що саме сказано у формулюванні до завдання. Визначати остачу дитина вже вміє. Для цього треба підібрати замість діленого інше число – найближче менше, яке підходить для дільника. Наприклад, якщо ділене – це число «47», а дільник є девʼяткою, то найближче менше підходяще число на роль діленого – це «45». Щоб знайти остачу, треба від початкового діленого відняти те, яке довелось використати, тож у цьому прикладі остача є двійкою. Визначитись з вибором потрібної остачі у цій вправі дитині допоможе наступний алгоритм дій. Виконувати ділення для кожного прикладу нема необхідності, адже завдання полягає не в цьому. Учень має відразу підібрати до кожного діленого найближчий менший замінник, після чого провести дію віднімання для кожного прикладу по черзі і визначитись з результатами. Таким чином дитина краще засвоює тему остачі і водночас тренується у діленні.