Виправляємо помилку

Сполучники не мають власного лексичного значення, проте відіграють досить значну роль у спілкуванні, адже вони не тільки обʼєднують слова: вони ще й втілюють певні відносини між словами у реченні. Саме тому прийнято виділяти кілька видів сполучників: ті, що використовуються для переліку, розʼєднання та протиставлення. В залежності від того, який з них використано у фразі, стає більш зрозумілим і те, що хотів сказати мовець. Особливо це добре ілюструють приказки та прислівʼя, де сполучники використовуються досить часто. У ході виконання цього завдання дитина буде виправляти помилку у таких фразах, де було використано неправильний сполучник. На екрані перед учнем міститься речення – нове для кожного наступного етапу вправи. У ньому між двома його частинами (чи то слова, чи то прості речення у складному) є сполучник. Хоча він не змінює значення самостійних слів, проте впливає на значення речення в цілому. Наприклад, якщо дві частини фрази протиставляються, то сполучник «і», котрий вживається для переліку, не підходить. Учень читає кожне з поданих речень, визначаючи, чи підходить наданий сполучник, чи ні. Зрозумівши, в чому помилка, дитина має обрати серед кількох варіантів, які подаються під фразою, той сполучник, який дійсно потрібний у цьому випадку. Всі варіанти, окрім одного, належать до того ж розряду, що і сполучник, який було вжито помилково, тож учень, підставляючи по черзі кожен сполучник в речення, досить швидко зрозуміє, який варіант правильний. Після цього дитина проходить на наступний етап, де речення буде вже інше, як і звʼязки між його компонентами, які виражаються за допомогою сполучника.